Якщо і жить, то на морі
Якщо і жить, то на морі
І як любить, то щоденно
Бути вдячними Долі
Більшого боятись страшенно.
Як що і мати, то гідність
Вчитись і бігти, і плисти
До біса згадану рівність
Більшого завжди хотіти.
'2023
Є люди як комети
Є люди як комети
У них свої орбіти
Я не питаю, де ти
Я не питаю скільки
Питаю рідко як ти
І як далеко зараз
Не дивно, що так склалось
Як жити без образ? ⟶
Все не може бути брехнею
Все не може бути брехнею
Все і правдою бути не може
Я всією душею за неї
Та хіба це їй допоможе.
Все почуте ділити навпіл
Все, що бачиш, не вірить наосліп
Все, що сталось, вже є на мапі
Все, що станеться, не ср✴ка, а досвід.
'2022
Герой
Герой із тисячі облич
Чомусь завжди десь такий самий
Долає втрати, смуток, біль
І з друзями іде до слави.
Герой із тисячей імен
Що має битись з ворогами
За стінами чи у собі
З тими, що лѝшились від мами. ⟶
Найкращий зі світів
Цей світ найкращий зі світів,
Які ти можеш уявити.
Бо тут є я, і тут є ти
І ще мільйони різних видів.
Наш вид жорстокий й нищівний
Ми нищимо усе віками
Еон закінчиться людський
Коли ми станемо богами.
'2023
Зі свічкою в руці
Я йду зі свічкою в руці
Хоч є свічки і слава Богу
Лише б не впасти за стільці
Щоб віск не падав на підлогу.
Я йду зі свічкою в руці
Авжеж далеко так не дійдеш
Сльозами по гладкій щоці
В блекауті непевно плинеш. ⟶
Чаклунка
Вона малює магічні кола
Найперше коло навколо себе
Вона у центрі, у центрі всього
Що є важливим за всі потреби.
Вже друге коло навколо нього
Того, хто поруч, кого обрала
Хто досягає заради неї
Заради кого перебирала ⟶
Якби це не мало значення
Якби це не мало значення
Ми не ходили б на побачення
І не дивилися б ромкоми
Не додавали б ром до коли.
За романтизм прошу пробачення
Яка була б цивілізація
Якби лиш це і мало значення.
'2023
Кожна
Кожна твоя невдача
Це привід подумати нащо
Невдаха якій не вдається
І та що такою здається.
Кожна твоя безвихідь
Кожна хвилина до сварки
Кожна за грішми женеться
І та що такою здається ⟶
Яка там сакура
Весна якась похмура
І настрій не фонтан
Яка там сакура, послухай,
Коли цвіте каштан.
Така вдалась натура
Весь негатив з думок
Яка там сакура, подумай,
Коли цвіте бузок.
Юність
Їй пишуть вірші похапцем
Дарують квіти незнайомці
Та юність лиш зведе плечем
І пройде, розчинившись в сонці.
Верба
Вітер розвіює коси
Коси зелені верби
З сумом ніжно шепоче:
- Літо нікуди не йди.
На магнолії
Навесні в нас є дивні традиції
Ця на довго вибиває із колії
Коли в квітні переводять годинника
А у травні йдемо на магнолії.
Осінь
Прозорим лісом тихим і пізнім
Гола йде осінь боса і чиста
Тьмяна, злегка прикрита туманом
Іде поволі, впоравшись з планом
Диха повітрям нарешті свіжим
Бо вже не палять опале листя.
Сніг
Нехай йде сніг у перший день зими
І стане чарівним усе буденне
Йде рік новий - геть руки зі спини!
Сюрпризів досить – хочу щось приємне!
Ялинка
Якщо тобі є з ким вбирать ялинку
І з ким збиратись за столом
Ти вже щось маєш,маєш в житті силу
Буть на свята чарівником.
Чаювання
Всі знайомства потенційні
Що підкине чаювання…
Сподівання пропорційні
Глибині розчарування
Дракони
Заснули мої дракони
Тиша запала довкола.
Вмить кіт прибіг і приліг
Прямо драконам до ніг.
Карпати
Кажуть влітку маст хев – це море
Я візьму і подамся в Карпати
Де у тіні смерек по-під гори
Я піду шукать саламандри.
Мисливець
В роду у мене точно є мисливці
Кажу собі, збираючись поволі
На полювання – не сховатись знижці
Мисливець йде із першой групой крові.
Скорпіон
Любов скорпіона – отрута
Я знаю, бо в мене їх два
Та з-поміж усього на світі
Найдорожча ця рідина.
Вірші
Писать вірші – це не про рими
і пошук істини в вині.
Складать вірші – неначе дихать
словами, тільки навпаки.
Неандертальці
Всі ми трохи неандертальці
Бровопохмурі зранку засранці
Трохи незграбні, сутулі, кашлаті,
І може трохи дивакуваті.
Прокачуй впевненість
З розумних сочиться зверхність
В спортзалі пітніють для об'єму
А я розвиваю впевненість,
Щоб бачити все по-своєму.
Почни
Почни нарешті бути не як всі
Чи навпаки нарешті бути в тренді
Ідеї, наче в клітці, в голові
Їх випусти і щось почни нарешті.
Хто ми без обіймів
Хто ми без обіймів
Хто без поцілунків
Кажуть, що ми сильні
Ті хто і не вірив
Нарешті вже не соромно
Нас ловлять буревії
Хтось завжди лишається
Хто ми без надії.
Привид
Літай, мій привиде, літай
Моє життя оберігай
Ти як ніде і всюди
І в тебе вірять люди.
Літай, мій привиде, літай
Над містом ворогів збивай
Ти вже герой, ви вже герої
Незавидні, по правді, долі. ⟶
Нереальна реальність
Злись, Україно, плач
Смійся, копай їм могили
Бо ти вже тертий калач
І звідки у тебе сили?!
Це якась нереальна реальність
Як таке взагалі може бути
Бо влучають крилаті ракети
Ні пробачити це, ні забути ⟶
Твоє життя отруєне війною
Твоє життя отруєне війною
На смак як попіл, з гіркотою
У мареві з тривог й сирен
Цей шлях складається з імен
З імен нових, з імен знайомих
Забутих й заново відкритих
Як йдеш між згарищами втоми
Тим попелом малюєш квіти
Як йдеш по згарищу додому
Іди не зупиняйся.
Місто каштанів
Це місто каштанів, мільйонів, заторів
Із пляжем як в жодній столиці Європи
Любити щоб місто - ним треба гуляти
Щоб вдало гуляти - місця знать і тропи.
Це місто метеликів, гарних машин
Проспектів і парків, де ти не один
Мостів через річку могутню Дніпро
Це місто, де людям не все одно. ⟶
Це все так просто не скінчиться
Це все так просто не скінчиться
Цей біль так просто не мине
З калини сік між пальць сочиться
З мільйон крається в одне.
Обличчя стомлене й сумне
На всіх одна жага бажання
Щоб скінчились страхи страждання
Покласти руку на плече
І видихнуть, ну, наче все.
Быть мамой значит стать драконом
Быть мамой, значит стать драконом
Из юной девы с башни за окном
Переродиться и со строгим тоном
Ходить по дому, брызгая огнём.
Апрель
Тучи укутали небо
С пылью поднялся ветер
Изменчив весенний день
Как и люди в месяц апрель.
Лето
Локон солнца, ниспавший на плечи,
Едва тронут улыбкой заката
Тонет берег и ивы, как свечи,
Ох плачут воском на водные парчи.
Улица ромашек
Вот бы жить на улице Ромашек
По траве чтоб можно босиком
Виноград чтоб плелся, пенье пташек
И цикад трещанье вечерком.
Ожидание
Стою. И жду. Тебя.
И солнце не садится
Хоть низко так и слепит мне глаза
Ты не идёшь. Я жду.
Но сколько мне томиться
Об ожиданье время разнося?!
Ракушка
А может в чем-то я сродни моллюску
Малоподвижно копошусь на дне
На берег море вынесет ракушку
После меня, возьми ее себе.
А вдруг
Кофе не ждёт, стынет время идёт
Бежит уже столько лет.
А вдруг они правы на его счёт
И времени попросту нет.
Пляж
Ты броди безлюдными пляжами
Если сможешь такие найти
Люди все стают социальными
Человек одинок изнутри.
Море
Если и жить, то на море
Если любить, то сегодня
Вот бы понять еще в школе
Все сложно - жизнь мимолетна
Если копнуть - а там стыд,
Кто совесть носит - заметно
И с любимыми быть
Не на вечно, а ежедневно.
Просветление
Мир валится из рук
И мне все не успеть
Пошлю все на! И вдруг
Становится светлей.
Осеннее танго
Последние танцы перед зимой
Осеннее танго ветра с листвой
Ветер утихнет и сложит танцор
Безжизненно листья в пестрый ковер.
Чемодан
Осень свой открыла чемодан
Дождей десяток, краски, кисть, туман
Два бутылька – тоски и лени
Да коньячок для настроенья.
Осенняя
Я иду по осенней улице
На другие ты так не похожа
В тебе ветер бесстыже мечется
И печальная нотка востока.
Близко
Зима близко. Сезоны кончены
Не все листья с деревьев сорваны
Пробирает насквозь, хоть около нуля
Надежда на подштанники и «Странные дела».
Зима огорчает
Зима огорчает: ни снега, ни сказки
Всё сыро, и грустно, и слякотно, но
Спасибо витринам за то, что искрятся
Да тем, кто гирлянды повесил в окно.
Зимний вечер
Пёс уткнул в подушку нос
До чего же он хорош
Зимний вечер. Вьюга
А мне бы моря с юга.
Платья
Грустят неношеные платья
Так скучно им висеть в шкафу
А им бы к морю и на яхту…
Но джинсы злобно: «тьфу-тьфу-тфу!»
Выходной
Вся прелесть выходного в том,
Чтоб тратить время на себя
Смотреть в окно, гулять пешком
Пить кофе просто не спеша.
Кроссовки
Одену яркие кроссовки
Пойду на улицу гулять
Нафиг уборку, к черту стирку
Иду глазеть, весной дышать.
Вершина
Я с тобой поброжу немножко
Убегающей в горы дорожкой
Нам с тобой лишь слегка по пути
На вершине стоим мы одни.
У каждого свои вершины
У каждого свои вершины
Дорога к ним в борьбе за цифры
Война везде, где есть мужчины
Меняется лишь поле битвы.
Маршмеллоу
Какао любили так мало
И в жизни ему не везло
Пока не придумал кто-то
Добавить в него маршмеллоу.
Какао
Вот когда придёшь домой,
Я сварю тебе какао
И спрошу, устал, родной?
- Не устал, а за"бало.
На ночь
Ребенку читать на ночь книжку
Нет в доме занятья важнее.
В каждом детстве если б так было
Мир был бы, наверно, добрее.
Пасмурное утро
Я как пасмурное утро в раздумье
Одевать или нет корону
Притвориться, так и привыкну
Буду как эклер с маскарпоне.
За поворотом
За поворотом стоит дом.
Он еще с детства мне знаком.
За поворот я не пошла.
Он стал чужой. Прошли года.
В паутине
Я часто думаю о смерти
Как в паутине мушке биться
И каждый день перерождаться
Чтоб так ни разу не родиться.
Старость
Мимо старость прошла трехногая
Мимо старость прошлая горбатая
И в тряпьё одета убогое
За спиною кулек и прошлое.
На коленях у роскоши
И сидеть на коленях у роскоши
И ласкать свой слух небывалыми
Так проводят часы убогие
Моё ж время, напротив, богатое
Но порой так хочется вольности –
Не молчать, не жалеть, не бежать,
А позволить себя обожать
И сидеть на коленях у роскоши*.
* англ. идиома "in the lap of luxury"
Тато-тигр
Тато-тигр не для ігор
Як захоче він погратись
Доведеться всім ховатись
Тато-тигр грає в регбі
Гра для справжніх, каже він
Грають тигри й дикі вепрі
Там у полі не один. ⟶
Карпати
Кажуть влітку маст хев – це море
Я візьму і подамся в Карпати
Де в тіні пралісів по-під гори
Я піду шукать саламандри.
У Карпатах я знайду готель
Звідки не схочеться їхати
Діти самі де ловлять форель
Й після міста хоч є чим дихати. ⟶
Коники
Йшли на англійські заняття
Два брати з роду стрибунця
Молодший той, що не школяр,
Ішов і всім надокучав
Дражнився мовби хуліган
Й потроху мозок закіпав.
Йшли по знайомим їм місцям,
І старший випалив в серцях:
- Як підеш в школу, ти, зелений,
Не будеш більш такий веселий! ⟶
Св. Миколай
Чекаєш на нього? Чекай
Він точно до тебе прийде
З дарунком Святий Миколай
Вочевидь, бо ВОНИ в тебе є.
Вони часто бувають неправі
Забувають, не знають і гублять
Ті слова, що мають ласкаві,
Все одно, бо вони тебе люблять.
Пітьма
- Коли я закриваю очі
Я бачу що? Пітьму?
Питаєш ти посеред ночі
Тож ось що я тобі скажу
Ти засинай, а я з тобой полежу
І буду поруч доки не заснеш
Ти виростеш так швидко, що не вгледиш
І більш не скажеш, папа-мам, полеж! ⟶
Динозаври
Куди поділися всі динозаври
Що жили мільйони років ось тут?
По цій же землі ходили ногами
Аж бац астероїд – і алес капут.
А там землерийка,
маленький ссавець,
Пережила той тотальний капець ⟶
Дружба як зорі
Друзі вони для чого?
Що такого у дружбі тій є?
Найпростіша мабуть з усього
Створює щось занадто складне
І цілі світи з'являються з того
Що здається, мов зорі, виникає з нічого
Кажуть, що друг – хто прикриє твій тил
Дружба – первинна, як зоряний пил ⟶
Каштан
Навесні ми збирали каштани
Ні, я не плутаю, не восени
А навесні, у землі під ногами
Ми збирали ті, що вже проросли.
І тепер на підвіконні удома
Зростають деревця в вазонах
І це так захоплює, зізнаюсь я вам,
Коли із каштану проростає каштан!
Жабеня
Спала мама, ночі замало
Спокійно додивлялася сни
Враз схопилась, бо зимно стало
Жабеня торкнулось ноги.
Жабеня стрибає щоночі
То під ранок в гості прискочить
І під ковдру лапку охоче
Притулить до мами й мовчить ⟶
Володар безладу
Це мій рюкзак, мені його тягти
Ні в кого не прошу я допомоги
І безлад мій, він мною створений
І я володар безладу й барлоги.
Усе життя скажу тобі - це безлад
І у порядку відростають ноги
І він несеться геть на цих ногах
Минаючи тривоги і дороги. ⟶
Мама-голограма
У мене мама -
Мама-голограма
Мені так мало мами
Що в неї за секрет?
Як збудять маму рано
Увімкне голограму
І рветься на роботу
Ми вдвох – крутий дует!
Така приємна дама
Як виспиться вже мама
І вимкне голограму
І мене обійме. ⟶
Літо
- А скільки днів ще до літа? -
Питаєш мене ти щодня
Щоб сонцем малеча зігріта
Бо літо – маленьке життя!
Жодних уроків і школи
І вільний для гри цілий день
Ж-ж – кружляють як бджоли
Літо – це мед для дітей.
