Сучасні вірші для дітей

Друзі - вони для чого?

Що такого у дружбі тій є?

Найпростіша мабуть з усього

Створює невимовно складне.

І цілі світи з'являються з того

Що здається, мов зорі,

виникає з нічого.

Кажуть, що друг –

хто прикриє твій тил

Дружба – первинна,

як зоряний пил.

Світи виникають

і згасаються для того...

Дружба, які зорі,

виникає з нічого.

Вірш про дружбу, друзів і зорі

Заснули малі дракони

Попадали з ніг від втоми

Вмить кіт прибіг і приліг

Прямо драконам до ніг.

Втомились за день дракони

Підручники в них з півтони -

Прокачують вдень нейрони.

В драконів свої закони:

Як зорі починають вставати

В драконів режим –

їм час спати.

Вірш про драконів

Де знайти такий батут

Щоб підстрибнути до неба

Стрімголов наче ракета

Ось я там, і вже отут.

Чи десь є такий батут

Щоб стрибнути прямо в космос

- Галактичний мій маршрут!

Прокричати гучно в голос.

Загадать при зорепаді

Щось величне і конкретне

Подивитись, як насправді

Виглядає міжпланетне

Я знайду супер батут

Щоб щосили підстрибнути

У майбутнє зазирнути

І, розкривши парашут,

У сучасне повернути.

Вірш про батут і космос

Куди поділися всі динозаври

Спа́ла мама, ночі замало

Спокійно додивлялася сни

Враз схопилась, бо зимно стало

Жабеня торкнулось ноги!

Жабеня стрибає щоночі

То під ранок в гості прискочить

І під ковдру лапку охоче

Притулить до мами й мовчить.

Мама скрикне: Жаба! Рятуйте!

Через мить вже схопить в обійми

Хто швидко росте, зацілуйте -

Й хай закінчаться в світі всі війни.

Жабеняті везе у житті

Мама тепла є та лапки всі

І чудове тихе озерце

Схоже на мамине серце,

Де для щастя знайдеться все.

Вірш про маму і жабеня

Куди поділися всі динозаври

Що жили мільйони років ось тут?

По цій же землі ходили ногами

Аж бац астероїд – і алес капут.

А там землерийка,

маленький ссавець,

Пережила той

тотальний капець

І років з мільйонів потому

Ми з тобою по суходолу

Пранащадки мишки тієї

Заселили планету,

що зветься

Землею.

Вірш про динозаврів і мишку

З опалого листя зробим папір

Еко-шкіру з опунцій, це кактус,

І з цього пошиємо одяг, а втім

Ще згодиться й лист з ананасів.

Шовк нехай буде з пелюсток троянд

А з водоростей тканини

Котлета не з м’яса, на принтері як

3D-обід «наварити»?

На шуби піде конопляне хутро

Щоб хýтрових ферм більш ніде не було

І всіх пухнастиків відпустим на волю

Щоб холод і голод визначав їхню долю.

Авто не на паливі, а на воді

Голограми у цирку замість тварин

У відпустку летим на аерокарі -

Мерщій розкажи бабусі і мамі.

*всі ці розробки реальні

Вірш про майбутнє

Тато-тигр не для ігор

Як захоче він погратись

Доведеться всім ховатись

Тато-тигр грає в регбі

Гра для справжніх, каже він

Грають тигри й дикі вепрі

Там у полі не один.

Там на полі справжня битва

М’яч як диня – взяв, біжи

І штовхай, захват, і кидай

М’яч за лінію неси.

Регбі - це вам не футбол

Тут не люблять симулянтів

Це як в музиці хардкор

Грають безліч варіантів:

Є товсті, тонкі, й маленькі

Є величні носороги

Є швидкі та є гладенькі

Регбі мужнім до вподоби!

Вірш про папу "Тато тигр грає в регбі"

Вчора дивлюсь, на всі боки

На гілці тріщать дві сороки,

Що краще де? - За кордоном!

Беззаперечним тоном.

Підсів до них привітний шпак,

Що вже по світу політав:

- Ну що, ти, люба, кажеш так,

Я бачив там, де сам бував!

Весна якась похмура

І настрій не фонтан

Яка там сакура, подумай,

Коли цвіте каштан.

І замість всіх газованих напоїв

Пий той, що родом з давнини

Цей автентичний смак для своїх -

Є квас із цвіту бузини.

А лицарі та вікінги для кого?

У нас же є славетні козаки!

Які принцеси з краю заморського

Як є княгині та княжни!

Вірш про Україну "Яка там сакура коли цвіте каштан"

В нас - знахарі та відуни

Хай в їх морях русалки,

У нас в лісах є мавки.

Ми летимо із вітром

Ми сильні та сміливі!

Нам є, що дати світу

Запам'ятайте, діти.

Вітер розвіює коси

Коси зелені верби

Із жалем ніжно шепоче

- Літо нікуди не йди.

Та літо піде, як схоче,

Лишивши химер із хмарин

До фантазій вдаємось охоче -

Так русалонькой

став ламантин.

* моряки у дальніх плаваннях прийняли ламантинів, що годують своїх малят за жінок-русалок (з дитячої енциклопедії)

Вірш про вербу, літо та русалоньку

Я розкажу тобі правду

Про ту, що живе у воді

Людино-рибину – русалку,

Пісні для якої співають кити.

Так, вона не існує в природі,

Лише у нас в голові

У загальнолюдській уяві

У різних куточках землі.

Моряки у плаваннях дальніх

Розпаливши уяви вогонь

За жінок із хвостами

Певно прийняли

Ламантин і дюгонь.

Було б цікаво побачить їх хоч раз

Бо люди майже всіх їх вбили

Вкрай необачно бути у наш час

Повільним, милим і поживним.

Можливо створимо русалок із клітин

І зрештою дозволимо їм жити…

Якщо вже і торкнутися глибин

Пішли ми, люди, від рибин.

Та чи зумієм ми їх пережити?...

Вірш про русалоньку

- А скільки днів ще до літа? -

Питаєш мене ти щодня

Щоб сонцем малеча зігріта

Бо літо – маленьке життя!

Жодних уроків і школи

І вільний для гри цілий день

Ж-ж – кружляють як бджоли

Літо – це мед для дітей.

Вірш про літо

Кажуть влітку «маст хев» – це море.

Я візьму і подамся в Карпати,

Де у тіні смерек по-під гори

Я піду шукать саламандри.

У Карпатах ти знайдеш готель,

Звідки не схочеться їхати,

Діти самі де ловлять форель,

І після міста хоч є чим дихати.

А як вам «карпатське джакузі»?

І вся ця ідея – стрибати в казан

Як голопузі з веселощів друзі

Лізуть в гарячий чан.

За гòрами гори, шепочу

Хай не зовсім високі, байдуже

З них стиха струмочки дзюркочуть

Й за цвітом папороть тужить.

Вірш про гори Карпати

Біжу до вікна –

Там радість для всіх

Надворі йде і падає сніг

Геть марнофони –

Наверх капюшони!

На мене чекають

сніжинок мільйони!

Хоч сніг накидало до свят

Натхнення маю досі

Піднявся сніговик Олаф

З морквинкою у носі

На голові, як слід, відерце

Та сил не маю щось,

Тож крижане велике серце

Нехай доліпить хтось.

Вірш про сніг, сніговика і сніжинки

Чекаєш на нього? Чекай

Він точно до тебе прийде

З дарунком Святий Миколай

Вочевидь, бо вони в тебе є.

Вони часто бувають неправі

Забувають, не знають і гублять

Ті слова, що мають ласкаві…

Все одно, бо вони тебе люблять.

Вірш про Святого Миколая

- Коли я закриваю очі

Я бачу що? Пітьму?

Питаєш ти посеред ночі

Тож ось що я тобі скажу

- Ти засинай,

А я з тобой полежу

І буду поруч

Доки не заснеш

Ти виростеш

Так швидко,

Що не вгледиш

І більш не скажеш,

«Папа-мам, полеж!»

Ти засинай, я точно буду поруч

І не хвилюйся ти за ту пітьму,

Як є вона, то має бути й світло,

Як схочеш, на світанку покажу.

Вірш про сон і пітьму

Йшли на англійські заняття

Два брати з роду Стрибунця.

Молодший той, що не школяр,

Ішов і всім надокучав

Дражнився мовби хуліган

Й потроху мозок закіпав.

Йшли по знайомим їм місцям,

І старший випалив в серцях:

- Як підеш в школу, ти, зелений,

Не будеш більш такий веселий!

Йшли та сварились без кінця

Два брати з роду стрибунця.

Вони не знали ще тоді,

Як світ підкорюють брати.

Вірш про братів і стрибунців

Як брати Грім та їх казки

Брати Кличко – легенди боксу,

І гонщики Шумахери.

Батьки кіно і парадоксу

Брати Люм'єр і Ворнер Бразерс.

Літак політ не зіпсує від

братів Райт, найкращий ракурс

З аєростатів Монгольф’є*.

Твій брат, твоя сестра -

Тебе інакший варіант.

Життя, під час, найкраща гра,

Тож грай неначе є талант.

* Казки нім. братів Грім

Укр.боксери Віталій і Володимир

Клички — чемпіони світу з боксу у важкій вазі, ніколи не були противниками на рингу один одному.

Міхаель та Ральф Шумахер – нім. гонщики Формули-1, старший - легенда в автоспорті.

Брати Люм'єр – фр. винахідники та кінопродюсери, вважаються засновниками кінематографа

Брати Ворнер засновники ам. кінокомпанії Warner Bros.

Брати Монгольфє – фр. винахідники перших повітряних куль

Вілбер і Орвілл Райт – ам. авіаконструктори, льотчики, зробили перший літак, на якому люди змогли відірватися від землі та зробити політ

– Вдягни шкарпетки! –

мама спалахнула,

– Вже ноги сині!

Скільки це терпіть!

І ходить по кімнаті

Синьонога сула

Сині ноги – норма,

як мамі пояснить?

Вірш про сулу

– Тут завжди щось є!

- озвавсь, собі на думці,

малюк копирсався

що в маминій сумці.

Мама насупилась:

- Неввічливо так!

Не просто манерам

навчить кенгурят

Вірш про кенгуру

- Це тобі, - канаркові кульбабки

Простягнуло мавпеня дорослій мавпі

На кульбабки задивилась мати:

- О, як мило, сам зірвав, отам?

- Так, ще свіжі, лиш вилізли на грядки.

І мамі так приємно,

що постить в мамограм.

Вірш про мавпеня

Це мій рюкзак, мені його тягти

Ні в кого не прошу я допомоги

І безлад мій, він мною створений

І я - володар безладу й барлоги.

Усе життя скажу тобі - це безлад

І у порядку відростають ноги

І він несеться геть на цих ногах

Минаючи тривоги і дороги.

Це мій рюкзак, і я його зберу

І зайві із нотацій монологи

Від них піду в печеру я свою,

Бо лише в хаосі живуть

єдинороги.

Вірш про єдинорогів і хаос

У мене мама

Мама-голограма

Мені так мало мами

Що в неї за секрет?

Як збудять маму рано

Увімкне голограму

І рветься на роботу.

Ми вдвох – крутий дует!

Вірш про маму та голограму

Така приємна дама

Як виспиться вже мама

І вимкне голограму

І мене обійме...

У чому власне драма:

З собою взяти маму…

Якщо це голограма

Де мій голографон?!

Як вимкнуть голограму

Я хочу справжню маму!

Щоб міцно обіймала

А не була як фон.

Маленька поні на ім'я Коко

Миліша з-поміж усього

Той метр двадцять в висоту

Захоплення і захвату.

У чому сенс? Що це за сила?

Чом все маленьке таке миле?

Маленькі коні, міні поні

Гарненькі, хоч бери в долоні,

Приємні цуцики й качата

Смугасті навіть кавунята.

Та ось біда, маленьку поні

Не люблять геть великі коні.

Цькують і можуть ще й вкусить

Чому? Чи з ревнощів їх злить?

Вірш про поні

Чому стаєш коли дорослим

То думаєш якось незовсім,

Що можеш менших ображати

Тих, хто не може здачі дати..

Я захищатиму тебе

Моя Коко, ти знаєш це,

Як маю розум й співчуття

То й сили вистачить сповна.

Ми всі із дитячими травмами

Залишені папами-мамами.

Не такі вже і різні із мавпами

Доки діти ще граються палками.

Вірш про дітей

На старій ялинці в парку,

Що навпроти зоопарку,

Білченя стрибало зранку.

Поки діти всі у школі

Білченя живе на волі.

Вірш про дітей, білченя і школу

Вивірка сказала хвостатим малюкам

Ну годі вже сидіти – стрибайте по гілкам

Ну годі вже стрибати – сідайте тут і там

І будем починати - навчу я вас віршам.

Гуляти малим треба й стрибати три-два-раз

І книжку почитати потрібно знайти час

Тож білочки руді з хвостами як фонтан

Читали під каштаном сіреньким горобцям

Вірші ж бо під каштанами приємніше читати

Ніж в класі, чи за партою, чи як вже треба спати.

* вивірка – це білка

Вірші під каштанами

Навесні ми збирали каштани

Ні, я не плутаю, не восени

А навесні, у землі під ногами

Ми збирали ті, що вже проросли.

І тепер на підвіконні удома

Зростають деревця в вазонах

І це так захоплює, зізнаюсь я вам,

Коли із каштану проростає каштан.

Вірш про каштан