ПОЕТЕЯ ✦ Настя Дзюбич · Вірші · Стихи

Якщо і жить, то на морі

Якщо і жить, то на морі

І як любить, то щоденно

Бути вдячними Долі

Більшого боятись страшенно.

Як що і мати, то гідність

Вчитись і бігти, і плисти

До біса згадану рівність

Більшого завжди хотіти.

'2023

Є люди як комети

Є люди як комети

У них свої орбіти

Я не питаю, де ти

Я не питаю скільки

Питаю рідко як ти

І як далеко зараз

Не дивно, що так склалось

Як жити без образ? ⟶

Все не може бути брехнею

Все не може бути брехнею

Все і правдою бути не може

Я всією душею за неї

Та хіба це їй допоможе.

Все почуте ділити навпіл

Все, що бачиш, не вірить наосліп

Все, що сталось, вже є на мапі

Все, що станеться, не ср✴ка, а досвід.

'2022

Герой

Герой із тисячі облич

Чомусь завжди десь такий самий

Долає втрати, смуток, біль

І з друзями іде до слави.

Герой із тисячей імен

Що має битись з ворогами

За стінами чи у собі

З тими, що лѝшились від мами. ⟶

Найкращий зі світів

Цей світ найкращий зі світів,

Які ти можеш уявити.

Бо тут є я, і тут є ти

І ще мільйони різних видів.

Наш вид жорстокий й нищівний

Ми нищимо усе віками

Еон закінчиться людський

Коли ми станемо богами.

'2023

Зі свічкою в руці

Я йду зі свічкою в руці

Хоч є свічки і слава Богу

Лише б не впасти за стільці

Щоб віск не падав на підлогу.

Я йду зі свічкою в руці

Авжеж далеко так не дійдеш

Сльозами по гладкій щоці

В блекауті непевно плинеш. ⟶

Чаклунка

Вона малює магічні кола

Найперше коло навколо себе

Вона у центрі, у центрі всього

Що є важливим за всі потреби.

Вже друге коло навколо нього

Того, хто поруч, кого обрала

Хто досягає заради неї

Заради кого перебирала ⟶

Якби це не мало значення

Якби це не мало значення

Ми не ходили б на побачення

І не дивилися б ромкоми

Не додавали б ром до коли.

За романтизм прошу пробачення

Яка була б цивілізація

Якби лиш це і мало значення.

'2023

Кожна

Кожна твоя невдача

Це привід подумати нащо

Невдаха якій не вдається

І та що такою здається.

Кожна твоя безвихідь

Кожна хвилина до сварки

Кожна за грішми женеться

І та що такою здається ⟶

Яка там сакура, коли цвіте каштан

Весна якась похмура

І настрій не фонтан

Яка там сакура, послухай,

Коли цвіте каштан.

Така вдалась натура

Весь негатив з думок

Яка там сакура, подумай,

Коли цвіте бузок.

Юність

Їй пишуть вірші похапцем

Дарують квіти незнайомці

Та юність лиш зведе плечем

І пройде, розчинившись в сонці.

Верба

Вітер розвіює коси

Коси зелені верби

З сумом ніжно шепоче:

- Літо нікуди не йди.

На магнолії

Навесні в нас є дивні традиції

Ця на довго вибиває із колії

Коли в квітні переводять годинника

А у травні йдемо на магнолії.

Осінь

Прозорим лісом тихим і пізнім

Гола йде осінь боса і чиста

Тьмяна, злегка прикрита туманом

Іде поволі, впоравшись з планом

Диха повітрям нарешті свіжим

Бо вже не палять опале листя.

Сніг

Нехай йде сніг у перший день зими

І стане чарівним усе буденне

Йде рік новий - геть руки зі спини!

Сюрпризів досить – хочу щось приємне!

Ялинка

Якщо тобі є з ким вбирать ялинку

І з ким збиратись за столом

Ти вже щось маєш,маєш в житті силу

Буть на свята чарівником.

Чаювання

Всі знайомства потенційні

Що підкине чаювання…

Сподівання пропорційні

Глибині розчарування

Дракони

Заснули мої дракони

Тиша запала довкола.

Вмить кіт прибіг і приліг

Прямо драконам до ніг.

Карпати

Кажуть влітку маст хев – це море

Я візьму і подамся в Карпати

Де у тіні смерек по-під гори

Я піду шукать саламандри.

Мисливець

В роду у мене точно є мисливці

Кажу собі, збираючись поволі

На полювання – не сховатись знижці

Мисливець йде із першой групой крові.

Скорпіон

Любов скорпіона – отрута

Я знаю, бо в мене їх два

Та з-поміж усього на світі

Найдорожча ця рідина.

Вірші

Писать вірші – це не про рими

і пошук істини в вині.

Складать вірші – неначе дихать

словами, тільки навпаки.

Неандертальці

Всі ми трохи неандертальці

Бровопохмурі зранку засранці

Трохи незграбні, сутулі, кашлаті,

І може трохи дивакуваті.

Прокачуй впевненість

З розумних сочиться зверхність

В спортзалі пітніють для об'єму

А я розвиваю впевненість,

Щоб бачити все по-своєму.

Почни

Почни нарешті бути не як всі

Чи навпаки нарешті бути в тренді

Ідеї, наче в клітці, в голові

Їх випусти і щось почни нарешті.

Хто ми без обіймів

Хто ми без обіймів

Хто без поцілунків

Кажуть, що ми сильні

Ті хто і не вірив

Нарешті вже не соромно

Нас ловлять буревії

Хтось завжди лишається

Хто ми без надії.

Привид

Літай, мій привиде, літай

Моє життя оберігай

Ти як ніде і всюди

І в тебе вірять люди.

Літай, мій привиде, літай

Над містом ворогів збивай

Ти вже герой, ви вже герої

Незавидні, по правді, долі. ⟶

Нереальна реальність

Злись, Україно, плач

Смійся, копай їм могили

Бо ти вже тертий калач

І звідки у тебе сили?!

Це якась нереальна реальність

Як таке взагалі може бути

Бо влучають крилаті ракети

Ні пробачити це, ні забути ⟶

Твоє життя отруєне війною

Твоє життя отруєне війною

На смак як попіл, з гіркотою

У мареві з тривог й сирен

Цей шлях складається з імен

З імен нових, з імен знайомих

Забутих й заново відкритих

Як йдеш між згарищами втоми

Тим попелом малюєш квіти

Як йдеш по згарищу додому

Іди не зупиняйся.

Місто каштанів

Це місто каштанів, мільйонів, заторів

Із пляжем як в жодній столиці Європи

Любити щоб місто - ним треба гуляти

Щоб вдало гуляти - місця знать і тропи.

Це місто метеликів, гарних машин

Проспектів і парків, де ти не один

Мостів через річку могутню Дніпро

Це місто, де людям не все одно. ⟶

Це все так просто не скінчиться

Це все так просто не скінчиться

Цей біль так просто не мине

З калини сік між пальць сочиться

З мільйон крається в одне.

Обличчя стомлене й сумне

На всіх одна жага бажання

Щоб скінчились страхи страждання

Покласти руку на плече

І видихнуть, ну, наче все.

Быть мамой значит стать драконом

Быть мамой, значит стать драконом

Из юной девы с башни за окном

Переродиться и со строгим тоном

Ходить по дому, брызгая огнём.

Апрель

Тучи укутали небо

С пылью поднялся ветер

Изменчив весенний день

Как и люди в месяц апрель.

Лето

Локон солнца, ниспавший на плечи,

Едва тронут улыбкой заката

Тонет берег и ивы, как свечи,

Ох плачут воском на водные парчи.

Улица ромашек

Вот бы жить на улице Ромашек

По траве чтоб можно босиком

Виноград чтоб плелся, пенье пташек

И цикад трещанье вечерком.

Ожидание

Стою. И жду. Тебя.

И солнце не садится

Хоть низко так и слепит мне глаза

Ты не идёшь. Я жду.

Но сколько мне томиться

Об ожиданье время разнося?!

Ракушка

А может в чем-то я сродни моллюску

Малоподвижно копошусь на дне

На берег море вынесет ракушку

После меня, возьми ее себе.

А вдруг

Кофе не ждёт, стынет время идёт

Бежит уже столько лет.

А вдруг они правы на его счёт

И времени попросту нет.

Пляж

Ты броди безлюдными пляжами

Если сможешь такие найти

Люди все стают социальными

Человек одинок изнутри.

Море

Если и жить, то на море

Если любить, то сегодня

Вот бы понять еще в школе

Все сложно - жизнь мимолетна

Если копнуть - а там стыд,

Кто совесть носит - заметно

И с любимыми быть

Не на вечно, а ежедневно.

Просветление

Мир валится из рук

И мне все не успеть

Пошлю все на! И вдруг

Становится светлей.

Осеннее танго

Последние танцы перед зимой

Осеннее танго ветра с листвой

Ветер утихнет и сложит танцор

Безжизненно листья в пестрый ковер.

Чемодан

Осень свой открыла чемодан

Дождей десяток, краски, кисть, туман

Два бутылька – тоски и лени

Да коньячок для настроенья.

Осенняя

Я иду по осенней улице

На другие ты так не похожа

В тебе ветер бесстыже мечется

И печальная нотка востока.

Близко

Зима близко. Сезоны кончены

Не все листья с деревьев сорваны

Пробирает насквозь, хоть около нуля

Надежда на подштанники и «Странные дела».

Зима огорчает

Зима огорчает: ни снега, ни сказки

Всё сыро, и грустно, и слякотно, но

Спасибо витринам за то, что искрятся

Да тем, кто гирлянды повесил в окно.

Зимний вечер

Пёс уткнул в подушку нос

До чего же он хорош

Зимний вечер. Вьюга

А мне бы моря с юга.

Платья

Грустят неношеные платья

Так скучно им висеть в шкафу

А им бы к морю и на яхту…

Но джинсы злобно: «тьфу-тьфу-тфу!»

Выходной

Вся прелесть выходного в том,

Чтоб тратить время на себя

Смотреть в окно, гулять пешком

Пить кофе просто не спеша.

Кроссовки

Одену яркие кроссовки

Пойду на улицу гулять

Нафиг уборку, к черту стирку

Иду глазеть, весной дышать.

Вершина

Я с тобой поброжу немножко

Убегающей в горы дорожкой

Нам с тобой лишь слегка по пути

На вершине стоим мы одни.

У каждого свои вершины

У каждого свои вершины

Дорога к ним в борьбе за цифры

Война везде, где есть мужчины

Меняется лишь поле битвы.

Маршмеллоу

Какао любили так мало

И в жизни ему не везло

Пока не придумал кто-то

Добавить в него маршмеллоу.

Какао

Вот когда придёшь домой,

Я сварю тебе какао

И спрошу, устал, родной?

- Не устал, а за"бало.

На ночь

Ребенку читать на ночь книжку

Нет в доме занятья важнее.

В каждом детстве если б так было

Мир был бы, наверно, добрее.

Пасмурное утро

Я как пасмурное утро в раздумье

Одевать или нет корону

Притвориться, так и привыкну

Буду как эклер с маскарпоне.

За поворотом

За поворотом стоит дом.

Он еще с детства мне знаком.

За поворот я не пошла.

Он стал чужой. Прошли года.

В паутине

Я часто думаю о смерти

Как в паутине мушке биться

И каждый день перерождаться

Чтоб так ни разу не родиться.

Старость

Мимо старость прошла трехногая

Мимо старость прошлая горбатая

И в тряпьё одета убогое

За спиною кулек и прошлое.

На коленях у роскоши

И сидеть на коленях у роскоши

И ласкать свой слух небывалыми

Так проводят часы убогие

Моё ж время, напротив, богатое

Но порой так хочется вольности –

Не молчать, не жалеть, не бежать,

А позволить себя обожать

И сидеть на коленях у роскоши*.

* англ. идиома "in the lap of luxury"

Дрон

Запускаю в небо дрон

Бачу все, як фараон,

Навіть більше, надшироко

Наче в мене третє око. ⟶

Дракони

Заснули малі дракони

Попадали з ніг від втоми

Вмить кіт прибіг і приліг

Прямо драконам до ніг. ⟶

Майбутнє

З опалого листя зробим папір

Еко-шкіру з опунцій, це кактус,

І з цього пошиємо одяг, а втім

Ще згодиться й лист з ананасів. ⟶

Тато-тигр

Тато-тигр не для ігор

Як захоче він погратись

Доведеться всім ховатись

Тато-тигр грає в регбі

Гра для справжніх, каже він

Грають тигри й дикі вепрі

Там у полі не один. ⟶

Карпати

Кажуть влітку маст хев – це море

Я візьму і подамся в Карпати

Де в тіні пралісів по-під гори

Я піду шукать саламандри.

У Карпатах я знайду готель

Звідки не схочеться їхати

Діти самі де ловлять форель

Й після міста хоч є чим дихати. ⟶

Коники

Йшли на англійські заняття

Два брати з роду стрибунця

Молодший той, що не школяр,

Ішов і всім надокучав

Дражнився мовби хуліган

Й потроху мозок закіпав.

Йшли по знайомим їм місцям,

І старший випалив в серцях:

- Як підеш в школу, ти, зелений,

Не будеш більш такий веселий! ⟶

Св. Миколай

Чекаєш на нього? Чекай

Він точно до тебе прийде

З дарунком Святий Миколай

Вочевидь, бо ВОНИ в тебе є.

Вони часто бувають неправі

Забувають, не знають і гублять

Ті слова, що мають ласкаві,

Все одно, бо вони тебе люблять.

Пітьма

- Коли я закриваю очі

Я бачу що? Пітьму?

Питаєш ти посеред ночі

Тож ось що я тобі скажу

Ти засинай, а я з тобой полежу

І буду поруч доки не заснеш

Ти виростеш так швидко, що не вгледиш

І більш не скажеш, папа-мам, полеж! ⟶

Динозаври

Куди поділися всі динозаври

Що жили мільйони років ось тут?

По цій же землі ходили ногами

Аж бац астероїд – і алес капут.

А там землерийка,

маленький ссавець,

Пережила той тотальний капець ⟶

Дружба як зорі

Друзі вони для чого?

Що такого у дружбі тій є?

Найпростіша мабуть з усього

Створює щось занадто складне

І цілі світи з'являються з того

Що здається, мов зорі, виникає з нічого

Кажуть, що друг – хто прикриє твій тил

Дружба – первинна, як зоряний пил ⟶

Каштан

Навесні ми збирали каштани

Ні, я не плутаю, не восени

А навесні, у землі під ногами

Ми збирали ті, що вже проросли.

І тепер на підвіконні удома

Зростають деревця в вазонах

І це так захоплює, зізнаюсь я вам,

Коли із каштану проростає каштан!

Жабеня

Спала мама, ночі замало

Спокійно додивлялася сни

Враз схопилась, бо зимно стало

Жабеня торкнулось ноги.

Жабеня стрибає щоночі

То під ранок в гості прискочить

І під ковдру лапку охоче

Притулить до мами й мовчить ⟶

Володар безладу

Це мій рюкзак, мені його тягти

Ні в кого не прошу я допомоги

І безлад мій, він мною створений

І я володар безладу й барлоги.

Усе життя скажу тобі - це безлад

І у порядку відростають ноги

І він несеться геть на цих ногах

Минаючи тривоги і дороги. ⟶

Мама-голограма

У мене мама -

Мама-голограма

Мені так мало мами

Що в неї за секрет?

Як збудять маму рано

Увімкне голограму

І рветься на роботу

Ми вдвох – крутий дует!

Така приємна дама

Як виспиться вже мама

І вимкне голограму

І мене обійме. ⟶

Літо

- А скільки днів ще до літа? -

Питаєш мене ти щодня

Щоб сонцем малеча зігріта

Бо літо – маленьке життя!

Жодних уроків і школи

І вільний для гри цілий день

Ж-ж – кружляють як бджоли

Літо – це мед для дітей.