Дрон

Запускаю в небо дрон

Бачу все, як фараон,

Навіть більше, надшироко

Наче в мене третє око.

Неслухняний в мене дрон

Налякав зграю ворон

Здивувались, в небосхил

Що за птах летить без крил?

Я стою, пускаю дрон

Бачу, він летить в забор,

Не в забор, а у «паркан»

Зауважив друг Іван.

Наче в сітку Пан Паркан

Мого дрона упіймав.

Я біжу на порятунок,

Бо ж це рідних подарунок.

Що за день – невже розбивсь?!

Відчуваю в собі злість.

Годі сердитись – я ж вчусь

Як навчусь, то не спинюсь

Завжди знайду щось новеньке

Світ довкола цікавенький!

Як брати Райт свій літак

В небо перш за посіпак

Змайстрували, запустили

Помаленьку полетіли,

Щоб мерзотні лиходії

Не підрізали їм крила.

Це так з іграшки прорив

Що їм батько подарив

Відкрив польотів еру

Їх «вертоліт» з паперу.

Я може теж колись-коли

Створю свою конструкцію!

А поки дрона покладу,

Щоб дочитать інструкцію.

Дракони

Заснули малі дракони

Попадали з ніг від втоми

Вмить кіт прибіг і приліг

Прямо драконам до ніг.

Втомились за день дракони

Підручники в них з півтони -

Прокачують вдень нейрони.

В драконів свої закони:

Як зорі починають вставати

В драконів режим –

їм час спати.

Супер батут

Де знайти такий батут

Щоб підстрибнути до неба

Стрімголов наче ракета

Ось я там, і вже отут.

Чи десь є такий батут

Щоб стрибнути прямо в космос

- Галактичний мій маршрут!

Прокричати гучно в голос.

Загадать при зорепаді

Щось величне і конкретне

Подивитись, як насправді

Виглядає міжпланетне

Я знайду супер батут

Щоб щосили підстрибнути

У майбутнє зазирнути

І, розкривши парашут,

У сучасне повернути.

Майбутнє

З опалого листя зробим папір

Еко-шкіру з опунцій, це кактус,

І з цього пошиємо одяг, а втім

Ще згодиться й лист з ананасів.

Шовк нехай буде з пелюсток троянд

А з водоростей тканини

Котлета не з м’яса, на принтері як

3D-обід «наварити»?

На шуби піде конопляне хутро

Щоб хýтрових ферм більш ніде не було

І всіх пухнастиків відпустим на волю

Щоб холод і голод визначав їхню долю.

Авто не на паливі, а на воді

Голограми у цирку замість тварин

У відпустку летим на аерокарі -

Мерщій розкажи бабусі і мамі.

*всі ці розробки реальні

Тато-тигр

Тато-тигр не для ігор

Як захоче він погратись

Доведеться всім ховатись

Тато-тигр грає в регбі

Гра для справжніх, каже він

Грають тигри й дикі вепрі

Там у полі не один.

Там на полі справжня битва

М’яч як диня – взяв, біжи

І штовхай, захват, і кидай

М’яч за лінію неси.

Регбі - це вам не футбол

Тут не люблять симулянтів

Це як в музиці хардкор

Грають безліч варіантів:

Є товсті, тонкі, й маленькі

Є величні носороги

Є швидкі та є гладенькі

Регбі мужнім до вподоби!

Весна якась похмура

І настрій не фонтан

Яка там сакура, подумай,

Коли цвіте каштан.

Оце вдалась натура

Весь негатив з думок!

Яка там сакура, послухай,

Коли цвіте бузок!

І замість всіх газованих напоїв

Пий той, що родом з давнини

Цей автентичний смак для своїх -

Є квас із цвіту бузини.

А лицарі та вікінги для кого?

У нас же є славетні козаки

Які принцеси з краю заморського?

Як є княгині та княжни!

Яка там сакура

Вчора дивлюсь, на всі боки

На гілці тріщать дві сороки,

Що краще де - за кордоном

Беззаперечним тоном.

Підсів до них привітний шпак

Що вже по світу політав:

- Ну що, ти, люба, кажеш так,

Я бачив там, де сам бував!

Хай є де маги й чаклуни

В нас - знахарі та відуни

Хай в їх морях русалки,

У нас в лісах є мавки.

Ми летимо із вітром

Ми сильні та сміливі!

Нам є, що дати світу

Запам'ятайте діти.

Верба

Вітер розвіює коси

Коси зелені верби

Із жалем ніжно шепоче

- Літо нікуди не йди.

Та літо піде, як схоче,

Лишивши химер із хмарин

До фантазій вдаємось охоче -

Так русалонькой став ламантин.

У Карпатах я знайду готель

Звідки не схочеться їхати

Діти самі де ловлять форель

Й після міста хоч є чим дихати.

А як вам карпатське джакузі?

І вся ця ідея – стрибати в казан

Як голопузі з веселощів друзі

Лізуть в гарячий чан.

Карпати

Кажуть влітку маст хев – це море

Я візьму і подамся в Карпати

Де в тіні пралісів по-під гори

Я піду шукать саламандри.

За гòрами гори, шепочу

Хай не зовсім високі, байдуже

З них стиха струмочки дзюркочуть

Й за цвітом папороть тужить.

Літо

- А скільки днів ще до літа? -

Питаєш мене ти щодня

Щоб сонцем малеча зігріта

Бо літо – маленьке життя!

Жодних уроків і школи

І вільний для гри цілий день

Ж-ж – кружляють як бджоли

Літо – це мед для дітей.

Ера Водолія

Ллє водолій фарби

Ллє фарби на воду

Щоб побачить веселку

Годі чекати нагоди

Діти стають інакші

прагнуть більше свободи.

* На наступні 2 тисячі років… епоха Водолія приходить на зміну ері Риб.

Осінь

Прозорим лісом тихим і пізнім

Гола йде осінь боса і чиста

Тьмяна, злегка прикрита туманом

Іде поволі, впоравшись з планом

Диха повітрям нарешті свіжим

Бо вже не палять опале листя.

Крокуси

Із сонцем крокуси як сніг з землі

Хоч у нас, хоч в Британії досі

Стрічки у квітах – радієм весні

Та на іншому боці вже осінь.

Снігове серце

Біжу до вікна –

там радість для всіх

Надворі йде і падає сніг

Геть марнофони – наверх капюшони!

На мене чекають сніжинок мільйони!

Хапаю сніг, ловлю в долоні

Гуляти не дарма

Тож на футбольному я полі

Зліплю воротаря

Стоїть той воротар зі снігу

Ворота захища

А я біжу і гол закину

Не влучу - не біда

Ще зліплю я зі снігу трона

Й фортецю возведу довкола

Й на башті зверху встановлю

З крилами білого дракона

Ба, сніг лишився ще у лап

Натхнення маю досі

Піднявся сніговик Олаф

З морквинкою у носі

На голові, як слід, відерце

Та сил не маю щось

Тож крижане велике серце

Нехай доліпить хтось.

Сніг

Нехай йде сніг у перший день зими

І стане чарівним усе буденне

Йде рік виймає руки зі спини

Сюрпризів досить – хочу щось приємне.

Миколай

Чекаєш на нього? Чекай

Він точно до тебе прийде

З дарунком Святий Миколай

Вочевидь, бо ВОНИ в тебе є.

Вони часто бувають неправі

Забувають, не знають і гублять

Ті слова, що мають ласкаві,

Все одно, бо вони тебе люблять.

Пітьма

Коли я закриваю очі

Я бачу що? Пітьму?

Питаєш ти посеред ночі

Тож ось що я тобі скажу

Ти засинай, а я з тобой полежу

І буду поруч доки не заснеш

Ти виростеш так швидко, що не вгледиш

І більш не скажеш, папа-мам, полеж!

Ти засинай, я точно буду поруч

І не хвилюйся ти за ту пітьму,

Як є вона, то має бути й світло

Як схочеш на світанку покажу.

Динозаври

Куди поділися всі динозаври

Що жили мільйони років ось тут?

По цій же землі ходили ногами

Аж бац астероїд – і алес капут.

А там землерийка,

маленький ссавець,

Пережила той тотальний капець

І років з мільйонів потому

Ми з тобою по суходолу

Пранащадки мишки тієї

Заселили планету, що зветься

Землею.

Коники

Йшли на англійські заняття

Два брати з роду стрибунця

Молодший той, що не школяр,

Ішов і всім надокучав

Дражнився мовби хуліган

Й потроху мозок закіпав.

Йшли по знайомим їм місцям,

І старший випалив в серцях:

- Як підеш в школу, ти, зелений,

Не будеш більш такий веселий!

Йшли та сварились без кінця

Два брати з роду стрибунця.

Вони не знали ще тоді,

Як світ підкорюють брати.

Як брати Грім та їх казки

Брати Кличко – легенди боксу,

І гонщики Шумахери.

Батьки кіно і парадоксу

Брати Люм'єр і Ворнер Бразерс.

Літак політ не зіпсує від

братів Райт, найкращий ракурс

З аєростатів Монгольф’є*.

Твій брат, твоя сестра -

Тебе інакший варіант.

Життя, під час, найкраща гра,

Тож грай неначе є талант.

*з повітряних куль братів Монгольфє

Дружба як зорі

Я знаю її з дитинства

Як вчились ходить-говорить

Тепер така фігуристка

Що крига під нею горить.

Найкраща й найшвидша в усьому

Мені таке не до снаги

Сперечатись непросто з такою

Бо й світло вимкне з ноги

Друзі вони для чого?

Що такого у дружбі тій є?

Найпростіша мабуть з усього

Створює щось занадто складне

І цілі світи з'являються з того

Що здається, мов зорі, виникає з нічого

Кажуть, що друг – хто прикриє твій тил

Дружба – первинна, як зоряний пил

Світи виникають і згасаються для того.

Дружба, які зорі, виникає з нічого.

Щось є

Тут завжди щось є!

– озвавсь, собі на думці,

Малюк копирсався що в маминій сумці

Мама насупилась:

- Неввічливо так!

Не просто манерам навчить кенгурят.

Єнот

Заведу собі єнота

І назву його Ракета

Хтось гукне, оце пригода!

Хтось зітхне, яка халепа.

Каштан

Навесні ми збирали каштани

Ні, я не плутаю, не восени

А навесні, у землі під ногами

Ми збирали ті, що вже проросли.

І тепер на підвіконні удома

Зростають деревця в вазонах

І це так захоплює, зізнаюсь я вам,

Коли із каштану проростає каштан

Сула

Вдягни шкарпетки! – мама спалахнула -

Вже сил немає бачить синіх твоїх ніг!

І ходить по кімнаті синьонога сула

Сині ноги – норма, як мамі пояснить?

* Синьонога сула або олуша - така качка з синіми ногами

** ходити босим корисно, якби там не здавалося дорослим

Кульбабки

- Це тобі, - канаркові кульбабки

Простягнуло мавпеня дорослій мавпі

На кульбабки задивилась мати

- О, як мило, сам зірвав, отам?

- Так, ще свіжі, лиш вилізли на грядки.

І мамі так приємно, що постить в мамограм

Сансет

Ми їли тістечка, дивились захід сонця

З рожевого той спалахнув вогнем

Нехай не в горах, а через віконце

Все марне хай згорить за день.

В сансеті спокій – встигнуть надивитись

І мати час щодня насолодитись.

Жабеня

Спала мама, ночі замало

Спокійно додивлялася сни

Враз схопилась, бо зимно стало

Жабеня торкнулось ноги.

Жабеня стрибає щоночі

То під ранок в гості прискочить

І під ковдру лапку охоче

Притулить до мами й мовчить

Мама скрикне: Жаба! Рятуйте!

Через мить вже схопить в обійми

Хто швидко росте, зацілуйте -

Й хай закінчаться в світі всі війни.

Жабеняті везе у житті

Мама тепла є та лапки всі

І чудове тихе озерце

Схоже на мамине серце,

Де для щастя знайдеться все.

Володар безладу

Це мій рюкзак, мені його тягти

Ні в кого не прошу я допомоги

І безлад мій, він мною створений

І я володар безладу й барлоги.

Усе життя скажу тобі - це безлад

І у порядку відростають ноги

І він несеться геть на цих ногах

Минаючи тривоги і дороги.

Це мій рюкзак, і я його зберу

І зайві із нотацій монологи

Від них піду в печеру я свою,

Бо лише в хаосі живуть єдинороги.

Мама-голограма

У мене мама

Мама-голограма

Мені так мало мами

Що в неї за секрет?

Як збудять маму рано

Увімкне голограму

І рветься на роботу

Ми вдвох – крутий дует!

Така приємна дама

Як виспиться вже мама

І вимкне голограму

І мене обійме.

У чому власне драма

З собою взяти маму

Якщо це голограма

Де мій голографон?!

Як вимкнуть голограму?

Я хочу справжню маму!

Щоб міцно обіймала

А не була як фон.